Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.
Книга Екклезiаста, або Проповідника 9:12.
А я за тебе помолюсь!
Хоча тебе не знаю...
Хай допоможе всим Ісус!
І я благословляю.
Хоча мені далекий ти
І зовсім не знайомий
Є спосіб, щоб допомогти
Якщо ти і в полоні...
Хай там, з тобою, буде Бог
В холодному підвалі...
Розірве пута із тривог
Дасть сили іти далі!
Буває тяжко у житті
Болить душа нестерпно...
Який кінець там, в майбутті?-
Хтось радить... Недотепно...
У Бога вихід є завжди!
У Нього план спасіння!
Він шлях із темряви, нужди!
Він- Світло! Воскресіння!
Для тебе Світло це сія
У темному підвалі
Лише поклич Його Ім'я!
Із Богом підеш далі!
Тебе Бог виведе з пітьми!
Надію подарує!
І підеш сам, з Його дітьми
Туди, де Він врачує!
Туди, де мир! Там є Життя!
І для душі спасіння!
Назад немає вороття!
Тримай благословіння!!!
Тримай, бо краде ворог душ...
І їх в пітьму вертає...
Вір! Божу Волю не поруш!
У Небі Спас чекає!!!
Настане час, прийдеш туди
Хоча тут дуже тяжко...
Спіши Його любов знайти-
Лети у Небо, пташко!!!
Лети за обрії! Мерщій!
Із темного підвалу...
Тебе звести бажає змій...
І кривди дав немало...
Бажає Бог допомогти!
Потрібне- посилає!
Так прагне душу Він спасти!
З гієни, що палає.......
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 6446 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
