Только явно - к лицу лицом.
Только явно, чтоб к сердцу сердцем.
В тишине мечтаю о том,
Чтобы в теплых руках согреться,
Чтоб открыть Ему сердца боль,
Чтобы радостью поделиться,
Только рядышком чтоб со мной
Свет Его благодати лился.
Помолчать, прикоснувшись всем
Существом своим и душою.
Нет меж нами пространств и стен,
Каждый миг Он рядом со мною.
В тихом трепете я сижу,
Закрывая лицо руками,
И в волнении вся дрожу,
Обливая себя слезами...
Вечерская Наталья ,
Россия, Ярославль
Я на страницах душу вам открою.
Пройдите осторожно, не спеша.
Я с вами поделюсь своей любовью
И чувствами, что полнится душа. e-mail автора:vecher-natalya@yandex.ru сайт автора:Стихи.ру
Прочитано 10551 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
... и уже не я живу, но живет во мне Христос. А что ныне живу во плоти, то живу верою в Сына Божия, возлюбившего меня и предавшего Себя за меня.
(Гал.2:20)
Да благословит Вас Господь!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
