Ще тільки розполовинився липень,
а вже зацвіли хризантеми.
Жовта і жовтогаряча —
палкі поцілунки осені.
Знак того, що дні коротшають.
Сонце котиться на захід і закочується у сад,
туди, під вікно, де цвітуть хризантеми —
жовта і жовтогаряча,
усміхнені та життєрадісні —
ангели-провісники осені.
Щойно ж достигли перші яблука,
а груші ж іще зелені,
викопали часник,
а редьку сіяти ще за рано —
може, аж на тому тижні...
Куди ж ви так поспішаєте, квіти осінні?
Літо — в повноті своєї розкоші —
зітхає “мементо морі”...
Ти, що намалював хризантеми
у третій день створення світу,
коли прийде моя осінь,
допоможи мені не боятися!
Жовта і жовтогаряча...
Сивина — це коли золото очищене,
сяє крізь ранковий туман,
крізь вечірній присмерк...
Ночі стають довшими, сонце хилиться на захід...
Під вікном цвітуть хризантеми,
ангели зазирають у шибку —
а літо ж
ще тільки розполовинилось....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Живём - - Анастасия Стайкова Каким бы ни казался подросток, или юноша, или девушка, какими бы агрессивными и безумными, пропащими не казались они с с виду, внутри каждый из них стремится к Свету, стремится найти ответы на эти вечные вопросы о смысле жизни... Просто к каждому нужен свой подход... И Бог любит КАЖДОГО из них, как он любит меня, тебя... И только Бог знает, к кому как подступиться. И Он призывает своих детей, чтобы утешить, научить и послать назад, к людям, чтобы помочь им, КАЖДОМУ, принять Христа и получить такое же утешение, как мы сами получили от Него... И Он даёт мудрости, как донести это... Просто нужно согласиться, найти в себе смелость и пойти...
