Восемь десятков – круглая дата
Скоро уж жизнь твоя будет пожата
Чем же заполнены были года?
«Жизнью с избытком» или «всё суета…»?
Душу положат на чашу весов
Жизнь ты не сможешь сокрыть на засов
Там, перед Богом, все книги открыты
Мысли, поступки, слова не забыты
Там оправданья не будет тому,
Кто не записан в книгу одну-
Книгою Жизни та книга зовется
Только Иисусом в ней запись ведётся
Если при жизни ты с Ним примирилась,
Значит, в ней имя твоё появилось.
Я же желаю всем сердцем тебе
Выбор свой сделай сейчас, на земле.
Кто его знает, каким будет срок
В Божьей руке приговор и итог
Выбери жизнь – поскорей ко Христу
В Нём лишь познаешь любви полноту
Лишь в Иисусе получишь спасенье
Чрез покаяние и примиренье.
Комментарий автора: «И кто не был записан в книге жизни,
тот был брошен в озеро огненное.»
Откр.20,15.
« И поверг сидящий на облаке серп свой
на землю, и земля была пожата».
Откр. 14,16.
Лариса Зуйкова,
Рига Латвия
Живу в Риге, замужем, имею двоих детей,обратилась к Господу в сорок лет - в 1993году, после чего Господь позволил мне прославлять Его стихами.
"Верно слово: если мы с Ним умерли,то с Ним и оживём;
Если терпим, то с Ним и царствовать будем; если отречёмся, и Он отречётся от нас.
Если мы неверны, то Он пребывает верен; ибо Себя отречься не может".
Тим.2,11-13 e-mail автора:larisazuikova@inbox.lv сайт автора:личная страница
Прочитано 10897 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
