Что ж отец наш Авраам приобрёл по плоти?
Может о делах закона был всегда в заботе?
Но Писание говорит: Авраам поверил Богу.
Верой и вменилась ему праведность в итоге.
Воздаяние за дела закона отдают по долгу,
Но кто верит в благость и милость Господню
С тех времён оправдан был. Так же и сегодня.
А служить закона букве вовсе нету толку.
Давид говорил, что блаженны братья те, кому
Независимо от дел, по вере грехи прощены.
И покрывается законом благодати этот муж,
И жизни прошлой грешной нет на нём вины.
Вовсе ни к чему теперь не служит обрезание,
Отец наш Авраам тогда и не обрезан был,
Когда Господь по вере ему праведность вручил.
Впервые в нём открыл Господь обетование.
Если по наследству исполнителям закона,
Как и прежде воздаётся праведность делами,
То не нужной будет вера благодати лишённая.
Закон бичует грех, но Милость – Божье Знамя.
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 8654 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
