Ношу в себе всю боль, живущего и сущего
Рожденного в агонии, грехе
Несущего свой крест и не несущего
Произрастающего на Земле
На мне все раны плоти, язвы и увечья
Я мотылек расплавленный огнем
Я зверем вою, сердцем кровоточу
Я в муках прорастаю сквозь бетон
Глобальное единство всего сущего!
Нас единит всеобщая судьба
В одном котле сгорит ничтожное, могучее
Все отпылает в топке бытия.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
